Ми любим часто без причини,
До неї тяне, ось і все.
Із нею не рахуємо години,
Та байдуже куди із нею занесе.
Ми любим – нам здається на віки,
Одна любов, єдині лиця.
«Прошу пробач, прошу прости,
Що ти мені ночами снишся.»
Ми любим й дарим дні тим людям,
Що для нас є все життя.
«І нехай же нас засудять,
Та в цьому світі тільки ти і тільки я.»
Ми любим, «люблю» – говорячи так часто,
Нажаль не тим, нажаль вже знову сам.
«Пробач може я невчасно,
Та я скучив за тобою мам».
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610292
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.09.2015
автор: 333