Я знаю, що пробачив ти мене:
Всередині панує спокій й тиша.
І знаю, що пішов і більше не прийде
Той, кого бачити хотіла б найсильніше.
Це доля, вирок - те, що мало буть,
Про що здогадувалась з самого початку-
Це той кінець, який було не оминуть,
І неважливо, хто із нас поставив крапку.
Я не сумую, в мене - мир в душі,
Я вже змирилась і живу, йду далі.
Я вдячна, правда, всеодно тобі
За те, що ми щасливі миті мали.
І я програла, не перемогла,
Хоча могла, і виграш був би - щастя:
Бокал, з якого пить удвох до дна
Могли б усе життя в дні радості й ненастя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610114
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.09.2015
автор: Irusia