Лягли жита у золоті покоси,
Останні маки тліють на межі...
Вже й павутиння заплелося в коси,
А ми з тобою стали, мов чужі...
І це тоді, коли вже холод в небі!..
Коли душі так хочеться тепла!..
... Мені здавалось - я жила для тебе!..
Тепер здається - зовсім не жила...
... Як сонячно!... погожий день надвОрі,
Мов храм святий - у позолоті сад!..
І, як печально в цю осінню пору
Шукати стежку, що веде назад...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609707
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.09.2015
автор: majra