Так ніхто не міг торкатись тіла,
так ніхто не цілував у губи.
Так нестримно, ніжно, так уміло.
Особливо...солодко...усюди.
Так ніхто не теребив волосся,
так ніхто не обіймав за плечі.
Так надійно і збудливо. І здалося,
що не важливими є інші речі.
Так ніхто не посміхавсь лукаво.
І у мить найвищого польоту,
так ніхто не обіймав ласкаво,
і не дарував свою турботу.
Так ніхто раніш не міг любити.
Так ніхто не підіймав до неба.
Так, щоб плакати, сміятись і радіти...
Так ніхто...і інших і не треба.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609500
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 26.09.2015
автор: Юлія Сніжна