А я б і далі жила Вашим болем,
плекала б в собі почуття вини,
кружляла вітром над безкрайнім полем,
чекала б досі Вашої зими.
А я б і далі витирала очі
від сліз, що душу миють уночі,
кричала б мовчки з усієї мочі,
до "Раю" знов ховаючи ключі.
А я б і далі вірила у чудо
і Вашу правду мала б за свою,
і хай би що там говорили люди,
я чула б Вас (я надто міцно сплю).
А я б і далі жила Вашим болем,
та Ви - з очей забрали пелену.
Уже не я кружляю понад полем,
уже не я "занадто міцто сплю".
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609415
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.09.2015
автор: Ксенія Фуштор