Я заверну ціпком схарапуджені хмари,
Зажену їх в широку кошару грози,
Хай гудуть в ній громи - сироварять,
І тече молоко в синю миску низин.
Думков спиню кудлаті і зимні лавини,
Хай валують хорти невгамовних стихій,
Я си ватру створю із куща журавлини
І прикрашу вербов милий закуток свій.
І хіба над тобов, над тобов, моя любко,
Я не маю ні сил, ні талану, ні слов.
Жінка то є привільна і мудра голубка,
Що за порухом серця впізнає Свого.
21.07.2015
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608957
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.09.2015
автор: Віталій Стецула