Влітку найкраща розвага - штурхати тебе в плече,
Коли у кімнаті стає невимовно гаряче,
Я воюю з тобою завзято, як команданте Че -
Поглядом, голосом, пальцями.
Літо повільно насаджує владу розпусну свою:
Ти розпускаєш волосся, я розпускаю армію.
Тихо шепочеш: "я хочу створити сім'ю...",
Щоб зрозуміти це, не треба читати Дарвіна.
Львівські дівчата музичні, заводяться не на жарт,
Вони поглинають поетів очима жадними.
Коли пропонуєш тепло, вони обирають жар
І, як не дивно, завжди отримують бажане.
Влітку, коли на світанку намети вкриває роса,
А Доктор ще спить у глибинах блакитної Тардіс,
Я вже збираю цукор із тіла твого, мов оса,
Хоч після сніданків таких - стовідсотковий кар'єс.
Влітку найкраща розвага - кохати львівських дівчат:
У парку, на сходах, у комірчині фізика Санича.
Серце б'ється, як самурай, як останній набат...
Якщо забрати у нього тебе - то ніц не зостанеться.
P.S. Часом достатньо вдовольнитися уявними сплесками води та не тривожити поверхню лісового озера.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608912
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.09.2015
автор: Олександр Ткачинський