В бескінечних переливах всіх рядків і літер
Завиває і шепоче, наче тихий вітер.
І у шелесті м"якому білих сторінок,
Чи говорить, чи співає, дивний голосок...
Взявши кружку, з теплим чаєм, сівши на диван,
Потрапляєш у знайомий і зручний капкан.
Розгорнувши рідну книгу, як знайдеш рядок
Знову поруч ти почуєш ніжний голосок...
Промовляє голос мудро, через шелист книг,
Ти на хвильку зупинися і послухай їх.
То душі твоєї шепіт розмовляє тихо,
Бо частину твого серця поглинає книга...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608777
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 23.09.2015
автор: Володар Часу