Засинай, моя леле, моя снігова королево,
Хай гойдають тебе теплих течій чарівні птахи,
Хай в краї крижані фантастичного мева
Донесуть у кишенях циклони всі мої листи.
Дорога моя, вічність без тебе проходить намарне,
Біле сонце тамтамом тривожно і гірко звучить.
Мені сниться давно твоє сяйво тендітно-полярне
І васалів твоїх айсбергово-прозора блакить.
Мені сняться льодів потривожені духами дзвони,
І кристалів в палацах твоїх зимний, рівний огонь,
А під шаром імли не хребти, а замшілі дракони
Ждуть торкання твого до потомлених скронь.
Я також цього жду, як далеко же твої широти!
Я в обіймах холодних твоїх лиш зігрітися б зміг.
Проплива день за днем, а на північ пливуть кашалоти,
Моя думка із ними впродовж тисяч зболених ліг.
Спи, хороша моя, загорнувшись в пітьми покривала,
Коли скінчиться ніч, пароплавний почуєш гудок.
Я до тебе прийду, як би доля моя не блукала,
Я у серце твоє впущу сотні кохань-ластівок!
8.07.2015
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608740
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.09.2015
автор: Віталій Стецула