...Дні, почорнілі у негоді, гнуться,
тихо собі плетуться
до полонин наших радостей, бід,
рік складається у черговий рік,
дочекаємось попри лід весну
її буяючу, бунтуючу, непереможну зеленнь,
ми все стояли, та дивились в темінь,
висвітлюючи згорблених людей,
читаючи уважно схеми, уже втомилася?
Воно й не дивно тепло?,. Лягай,
маленька, поряд і поспи напевно,
на вулиці в сталеві дзвони та прапори
посріблені тримаючи в руках орудує зима,
і ми, освітлені, нескорені, вже скоро
підемо далі у свої світи,
побачиш все іще до того,
як зійде вже торішній чорний сніг,
тож висипайся! Нехай життя дає любов,
натхненних, хоч і важких та жданих перемог,
за кавою в Тибеті чи в метро
іще зустрінемось, тож просто спи допоки, -
нехай передранкова суміш цього простору,
в якій уже гудуть клаксони водіїв
у твій глибокий та прекрасний світ не потрапляє,
а ми тут оборону потримаєм,
не вперше й не востаннє, чуєш, ні?
(за вікном починає розгоратися варта світанку)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608693
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.09.2015
автор: mr_saintspirit