Перечиталась кобзаря,
Та так перечиталась,
Що щось таке незрозуміле
Ось зі мною сталось:
Пишу словами Шевченка,
Наче своїх мало.
Були свої , а тепер
Буцім-то не стало…
Якщо не мать надії в світі,
на Бога надії.
То навіщо, люди, жити?
Я не розумію…
Нащо їсти, об’їдати
Землю плодовиту?
Нащо пити смачну воду?
Смачну й соковиту.
Прокидатись і ходити
Зі злими думками?
Як писав Шевченко: «Думи,
Лихо мені з вами…»
Нащо з раночку самого
Вже день проклинати?
І поганими словами
Клясти свою мати?
Свою мати Україну,
Любу нашу неньку
Доводити до загину
Та своє серденько?
Нащо мучить бідну душу:
«Що ж бо робити?»
Як не мать надії в світі
Нащо тоді жити?
Нащо жити в цьому світі
Без надії, люде?
Як не розуміть навіщо,
Що ж воно то буде?
В тяжку пору, хто підкаже,
Що треба робити.
І те слово мудре скаже,
ЯК ЖЕ ТРЕБА ЖИТИ.
Хто в біду, тривогу, лихо
Тобі допоможе?
Хто в душі прошепче тихо,
Як не віриш? Боже!
Що ж це люди геть забули,
Ти - наша надія!
Хочу бути лиш з Тобою,
Без Тебе не вмію.
Мрію ніжний голос чути
Щодня і щоночі
Покладались, щоб на тебе
Всі думки дівочі.
Не лякались, не боялись
Тих планів безбожних,
Як не мать надії в світі,
Як же жити можна?
Нащо ж було нам родитись,
Рости, розвиватись,
Для чого ж тоді існуємо,
Щоб просто здаватись?
Щоб з дитинства свою мову
Не вчити й не знати?
Я благаю вас згадайте,
Хто вам рідна мати.
Не цурайтесь свого, люди,
На Бога надійтесь!
«Що робити, що ж бо буде?»
Нічого не бійтесь!
Не тривожтесь! В цьому сенсу
Не має й не буде…
Довіряйте Всевишнему.
Він готує чуда!
Дива дивні! І побачать,
Могутні країни,
Як засяє, як розквітне
Слава України!
Як прийде велика радість
У серця народу,
Бо відчуємо ми волю
І святу свободу!
19-26.12.2014, Київ
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608641
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.09.2015
автор: Warrior-Princess