Ти все одно встаєш на мій поріг .

Прийду  у  храм...
Він,  наче  зліпок  раю.
Оговтаюсь  від  немочі  й  тривог...
Веди  мене,  мій  Боже!  Завмираю...
Приймаючи  Твій  Хліб...

Тебе  -  Стрибог...
Так  називали,  боячись  відплати...
Ти  білим  голубом  здійнявся  ж  понад  гріх!
Хоч  на  хресті  Антихристом  розп"ятий,-
та  все  одно  встаєш  на  мій  поріг.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608295
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.09.2015
автор: Іванюк Ірина