Мої гріхи - моя безодня,
моя печаль - моя тюрьма.
Я задихаюся сьогодні,
і кожна мить як пустота.
Метеликом лечу на світло,
яке то є, то вже нема.
Моя душа - пустинне місто,
в якій дороги без кінця.
Я заплачу за все сповна,
я, як усі, із помилками.
Коли ці крила обгорять,
усе розтане у тумані.
Прости мене, моя єдина,
За невагому самоту.
Я точно знаю, я повинна
до тебе по дорозі йти.
І я в це вірю, світло буде,
просто на все потрібен час.
Душа про тебе не забула,
годинник каже лиш тік-так...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607912
Рубрика: Присвячення
дата надходження 19.09.2015
автор: Angel IF