Хто може виміряти біль
Та в кілограмах записати?
Навкруг їх – жах ревучих хвиль,
Спішать накрити, поховати.
Змішався шум води і крик
За тими, що вода вхопила.
І ще один лиш тільки штрих:
Усіх і все вона розбила.
Багато-хто пішов на дно –
Не дочекався того «завтра».
Боровся дехто всеодно,
І з синіх губ злітало «завтра…»
Де вся родина, він не знав,
Рука заціплена і синя –
Великий скарб в руці тримав:
Трьохмісячного сина.
У відчаї він заволав:
«Ісус, Господь, спаси! Благаю! –
Йому, Спасителю, послав –
Тебе я Господом приймаю!»
Його, неначе, раптом, хтось
Підняв могутньою рукою:
Тепло по тілу розлилось
В обіймах миру і спокою.
Ревіли хвилі, наче звір,
І викидали аж на гребінь,
Кричали: «Ти не вір, не вір!
Не Він Владика й Цар на небі!»
Я вірю і не відступлю!
Тебе, диявол, проганяю!
Ісус – Господь! Його люблю,
І з Ним у «завтра» воскресаю!
Галина Яхневич.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607812
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.09.2015
автор: Тріумф