Птаха над Подолом
В'ється та й віта,
З юру понад долом
Бавно проліта,
Далі від сваволля
Людської юрби...
В неї тут роздолля,
В неї тут скарби...
Ти дивись на небо,
Де потиця та...
Не кричи, не треба,
Затули вуста!
............................
Пташечка маленька
В Києві живе,
Київ вже їй ненька,
Рідним домом зве.
Пташенька малечка
З жовтеньким каре,
Дзьобнула яєчко,
Носик обітре.
Птаха невеличка
На Непрі-реці
З пагорбу спуститься
На бережі ці.
Де юряться кручі
Вишеградських скель,
Де реве ревучий,
Як ведмідь з похмель...
І у сіре небо
Спурхне птаха та,
І чекать не треба
Неї,
маєта!
Ось мала потиця
Зникне серед хмар,
Як не встиг проститься,
То й не треба мар...
І не наздогнати
Неї на землі,
Звісток не вчухати:
Добрі альбо злі?..
2015р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607800
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 19.09.2015
автор: Valery Bor