Лоскоче промінь ниву золоту,
Останній дотик поміж цвіту в полі.
Легенький вітер виманить зорю
І заколише в думи колискові.
Насняться в полі маки, мов зірки,
І ген, тополя – що торкає небо.
Летіть, летіть, омріяні думки,
Де солодко… І більшого – не треба.
Летіть, летіть, летіть!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607279
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 17.09.2015
автор: ГАЛИНА КОРИЗМА