Єдину, кохану прости…

Все  колись  закінчується.
Все  втрачає  пристойний  зміст.
Слова  у  часі  губляться,
Руйнується  останній  міст.

Любов  теж  саме  знає.
Під  небом,  долі  їй  клялись.
Та  знай,усе  в  житті  минає,
Мине  й  вона  колись.

Та  не  журись  мій  друже!
Не  бійся  по  безодні  краю  йти.
Життя  ще  шанс  тобі  дарує,
Та  ти  єдину,  кохану  прости.

Не  варто  мріяти  ночами,    
Про  рук  тепло  її  забудь.
Залишились  на  серці  шрами.
Пора  збиратись  у  світлу  путь.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607055
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.09.2015
автор: toma