На дворі осінь золота.
Вдягли багрянець віти.
Ще бджілка клумби обліта,
Не скінченні, ліміти.
Гуляєш осене руда.
Гостей балуєш квітом.
Така, ще рання й молода
І дощ, не йшов за літом.
Скрапнула подихом жива.
В гіллі колише вітер.
Краплинки впали, як сльоза
Умив її, і витер.
Листки кленові, як хурма.
Візьму я їх натрушу.
Нехай Багрянка крадькома,
Красою, вцілить в душу.
Моїй невістці тридцять два.
Так мало й небагато.
Хай сотню років з рукава,
Несе їй ще на свято.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606944
Рубрика: Присвячення
дата надходження 15.09.2015
автор: Дід Миколай