[i]А хмари уперто висли
Над містом і вдень, і вночі,
Хоч те уже й так розкисло
Від цих проливних дощів.
Мов примхи чудних аномалій,
Неначе комусь там на зло
Зациклене небо зухвало
Лило і лило, і лило…
Росли в дощовій прогресії
Озера на місці площ.
Все місто заклякло в депресії –
Дощ![/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606728
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.09.2015
автор: alfa