Скрипить перо, ридає папірець,
Сміється вірш зубами без коронки,
Пишу вірші, та їм хай буде грець -
Молекулі отій без оболонки…
Пишу й мовчу, біжить у світ душа,
Черпає силу пір’я із чорнила,
А думка в простір знову вируша,
І в думці кожній вроджена є сила.
Та вірш не може жити без душі,
Його не можна написати в прозі,
Слова поета – це його вірші,
Окремі в небесах, чи на підлозі…
Ота перлина, що лежить в душі,
Той вірш, що заховавсь у грудях,
Часами криком із душі кричить,
Його ніколи люди не осудять.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605984
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.09.2015
автор: Віталій Назарук