Більше за все ненавиджу вечір –
пахне самотністю темрява та коньяк
Був би в Америці – трахнув якусь там Рейчел
Спльовував би у повітря: «фак!»
Хтось і на тому краю океану
мріє що виграє цю не безпрограшну гру
Зараз би дунути і врубити «Нірвану»
щоб хоч помітили як я помру
Псам зрозуміла оця самотність -
інколи їжі цінніше доторк руки
Між небуттям і вічністю певна схожість
як у коханих очей і ріки
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605883
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.09.2015
автор: Валентин Терлецький