Осіння замальовка

Така  жадана  прохолода
Настала.  Спека  відійшла.
До  сну  готується  природа,
Вколише  згодом  світ  імла.

Доспівують  ранкові  зорі
Пісні  останні  теплих  днів.
Веселих  нот  в  пташинім  хорі
Вгорі  не  чути  й  поготів.

Натомість  –  ген,  за  небокраєм
Б'є  грім  у  бубни,  як  шаман.
Земля  від  спраги  потерпає,
Що  не  вгамовує  туман.

Втомилася  від  суховіїв,
На  дощ  очікує  давно.
Не  зійде  без  води,  зітліє
Озиме  на  ланах  зерно.

Душа  землі  твердою  стала,
Краплина  кожна,  як  бальзам.
Вологу  щедро  всю,  що  мала,
З  любов'ю  віддала  плодам.

Натруджена.  Хай  відпочине
І  набереться  свіжих  сил.
Зима  із  півночі  вже  лине,
Напнула  віяло  вітрил.

Прийде  із  почтом  –  з  вітром  в  парі  –
І  за  собою  приведе
Кошлатих  хмар  сумні  отари,  
З  їх  вовни  віхоли  пряде.

А  нині  ще  господарює
Чарівна  осінь  до  пори,
Майстерно  простір  декорує
В  багряно-жовті  кольори.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605828
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 10.09.2015
автор: natali.voly