Небажання

                                                           «in  geschlossenem  licht
                                                               trieb  ich  dem  abschied  entgegen
                                                               die  ruder  bereitgelegt
                                                               sie  zurückzugeben»
                                                                                                                 (Hannes  Vyoral)*

Місто  клаптиків  неба  –  
Місто  якого  ніколи  не  існувало,
Ніде  і  ніколи
Крім  хіба  що  темних  куточків
Уривків  пам’яті  скрипаля-блукальця,
Що  грає  між  дахами  і  вікнами
У  світ  нездійсненого
Все  ті  ж  мелодії  дощу.
Коли  я  чую  його  музику:
Рапсодії  жовтого  листя,  
Зникає  докучливе  бажання  –  
Тікати  з  міста  холодного  дихання,
Де  світло  зачиняють  у  комірчинах,
У  скриньках  з  вирізаним  ножем  візерунком,
Де  світло  замикається  в  коло  –  
Зачароване,  замкнуте  і  нескінченне.
Місто  розтинає  ріка  
У  мінливому  світлі  сутінків:
Там  злагодив  я  човник,
Щоб  плисти  назустріч  прощанню.
І  вкотре,
Вкотре  торкались  весла
Води  цієї  холодної  річки  часу
Але  завжди
Я  повертався  назад  –  
В  місто  холодного  дихання
Каменів  кольору  вічних  сутінків,
Бо  мушу  я  слухати
Голос  кроків  втомлених  ніг
Взутих  в  шкіряні  черевики
На  вулицях  мовчання.


Примітки:  

*  -  «у  замкненому  світлі
             плив  я  назустріч  прощанню
             весла  приготувавши
             щоб  повернутись  назад»
                                                           (Ганнес  Віораль)  (нім.)

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605278
Рубрика: Верлібр
дата надходження 08.09.2015
автор: Шон Маклех