Від болю часом зводить скули. Затерпає зранене серце...
І хлинуть сльози рікою - горе прорве плотину.
Чорніє весь світ навколо,небо ось-ось розіб'ється,
й застигне пів-крик. Пів-зойк. Вуаллю накривши спину.
Втратить обличчя принади. Застигне в кривих гримасах.
В конвульсіях руки шукають, за що б ухопитись.
Ти думаєш, можна забутись? Ці дири латати часом?
Тут як би від болю не вмерти. Тут як би живою лишитись.
І далі іти по-між маси, творити себе безупинно,
ховати від ока чужого рубці під бинтами.
Навіть як буде боліти - повір,а болітиме сильно
- іди по житті красиво! Серцю пасують шрами.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605153
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.09.2015
автор: Ruzhena