[i]Постаю я для тебе звабою
найніжнішою, таємничою,
неземної любові фарбою
нашу ніч жарку́ возвеличую.
Заплітаються душі бантиком,
завмирає світ (як же со́лодко!)
Не зима, не холодна Арктика -
Афродіта я (якщо коротко).
Забуваю своє збентеження
(навигадую-навидумую!)
І маршрути думок вистежую...
Буду милою, страшно любою
(Може, трішки лиш вередухою)
і у ватру палку бажаннячко
намольфаривши, я роздмухаю.
P.S.[b]От що ж робить з людьми коханнячко?![/i][/b]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604951
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 07.09.2015
автор: Уляна Яресько