Задрипана, дурненька Курка
Греблася кожен день в смітті,
І раптом спало ій на думку
Усе змінити у житті.
Із купи гною вверх стрибнула,
І по драбині аж на дах,
Вже з висоти на двір зиркнула -
Вона ж тепер поважний птах!
І по щяблях вверх по драбині,
Вона ж тепер на висоті!
Немов би Курка та віднині
Нестиме яйця золоті!
Задрала дзьоб і очі вгору,
І лізе далі на щяблі,
Та раптом брякнулась додолу,
І наша Курка на землі...
Хоча точніше, у навозі
Завершила політ згори.
Бо Курка все ж літать не може,
А вся бравада до пори.
...що по собі вона лишає?
Загажену драбину, дах...
Отак кар'єру завершає
"Високого польоту" птах!!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604801
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.09.2015
автор: LubovShemet