зависла
сіра злежана моросінь
шлярка́ми пишними,
прив`яло-обвислими,
над затоками і мостами:
пливе
розтепі́рченими зонтами
по тротуарах – осінь
люди
збираються до зупинки,
як у кошики
вологі боровики,
мимо линуть
приліплені до капота машини
жовтаві листки,
ніби чиновні золочені рибки…
у задраповане сіре вікно
щоразу гляну –
біло-атла́сно
цвіте акурат на газоні
розкидистий кущ дурма́ну:
крупні су́рми-квітки
нахилили долу вінчики –
делікатно видовжені бокали,
наче принцеси у білих атла́сах
невагомі танцюють вальси
у малахітових залах
атла́су дурма́нового білизна́ –
янгольськи-ідеальна
і тендітні лінії,
як у білої лілії
благородна
витончена красота,
а візьмеш – отрута
…корисно знати
засторогу просту –
не слід беззахисну красоту
руками хапати…
…кущ дурману
розпоров завісу туману,
сурмить гучно у білу сурму́ –
янгол смерті
на па́перті
вересневого хра-му
06.09.2015
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604712
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 06.09.2015
автор: Валя Савелюк