Ну ось і все. Сумна ця мить остання.
Тепер це місто залишиться, як спогад.
І дощ осінній, немов сльоза прощальна.
І твій важкий і повний суму погляд.
У цьому домі пройшло багато років.
Сумних, щасливих, зі сміхом та сльозами.
Та вже не чути більше наших кроків.
І не наповняться кімнати голосами.
Та точно знаю, що залишились в стелі,
і в стінах, і в підлозі, і в диванах
дитячі голоси, такі веселі,
та дивний жаль по нездійсненних планах.
Залишилися друзі та знайомі,
всі ті, хто став частинкою життя...
І ось, стою уже я на пероні,
І думки вже мандрують в майбуття.
І мчиться потяг... Пасажирів гомін...
Сльоза прощальна по щоці тече.
Залишився позаду цей знайомий,
настінний напис : "Вас вітає Ше...".
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604677
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.09.2015
автор: Юлія Сніжна