ВТІКАЧ

Боже,  як  ти  біг,  хоч  не  впади,
Посковзнувшись,  поламаєш  ноги.
Йди  собі,  залишилось  ще  трохи,
Десь  за  рогом,  в  сумнівах    -  сюди.

Так  спішив,  зминаючи  стежки,
Забуваючи    сни  втілених  ілюзій,
На  останньому,  мабуть,  спинився  крузі,
Щоб  нарешті  розплести  стіжки  -


Та  петлю  зробити  про  всяк  час.
Перетнути  не  спинившись,  прірву,
Вкоротивши  почуття  довіри,
Вже  не  вперше,  ще  на  жаль,  не  раз...

Боже,  як  ти  біг,  летів  без  крил,
Страхом  сповиваючи  тривоги,
Може  знову  плутаєш  дороги?
Бажана  мішень    -  розрада  стріл.
Серпень  2015

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604580
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.09.2015
автор: Ліна Ланська