мені так жаль, що живу цим світом
що він людським багном упитий
що між плітками королі
насправді тільки хвастуни
так хочеться закрити очі
повірити у щось хороше,
але мій телегід не спить
новини ширить кожну мить
теракти, війни, ураган -
смішні слова коли десь там,
а тут ти ставши на жука
кричиш як різаний - "нове взуття..."
"і як тут жити?" - скажеш ти,
"потрібно щось міняти у житті..."
а що міняти, окрім себе
ніхто не буде проти тебе
ти вроді не гвалтуєш все підряд
та інколи співаєш навіть в такт
тому розслабся, тихше будь
там не до слів й думки забудь
єдина місія людського роду
"потрібно вижити серед народу",
а там і статус, і звання
грошей помалу додава
заткнувши пасть чужого вовка
сусід прийде відкривши рота,
а там як ти потерпиш час
зустрінеш усю "мудрість" в раз
відфільтруйте всі розмови
розпишіть на новий текст
спецефекти розтушуйте
наш редактор мо-ло-дець
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604110
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 04.09.2015
автор: Sam Holgon