- Люлі, синку, люлі, закривайтесь очі…
- Скажіть мені, мамо, хто це так шепоче???
Солодкоголосо, ніби оксамитом,
Огортає розум єдвабом тендітним?
- То водять русалки свої хороводи
Вповні круг криниці на краю городу…
Ти не слухай, синку, закрий свої вушка,
Прихили голівку на м’яку подушку…
- Хочу слухать, мамо, шепіт той казковий.
Він такий солодкий, ніби колискова!
- Закривай, синочку, міцніш свої очі,
Щоб місяць не бачив, тебе не зурочив.
Не дивись на місяць та пісень не слухай,
Відчуває серце – може лихо бути…
Ой, мерщій, дитино, ту полуду струшуй –
Місяць та русалки крАдуть твою душу.
Випивають розум, висушують серце…
Ой, закрий, синочку, очиці-озЕрця…
***
Не послухав…
***
- Лихо мені, Боже, і життя немиле…
Для потіх русальних сина породила…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604034
Рубрика: Езотерична лірика
дата надходження 03.09.2015
автор: посполитий