Чекаю дня без підлості й брехні,
Без підступу і скверного торкання.
Малюю мрію на отім вікнні,
Де затихає сонця тінь остання.
Малюю сяйво щирості, пастель
Лягає ніжно на безмовну мапу.
А вечір знов тужавиться й росте
І на плече кладе важкенну лапу...
"Я не схилюсь, я втримаю вагу!" -
Лепече в грудях душечка крилата
Й, не важачи на силоньку благу,
Збирається над темінню літати.
Сотати зорі в довгі рукави,
Зливати молитви у білий дзбанок,
Аби майнула думка догори
Проз вільгий сон і проз колючий ранок.
Аби чекала зовсім не брехні,
Не підступу, не скверного торкання...
Он гасне мрія на вікні
Остання...
Чи остання?
(02.09.15)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603761
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.09.2015
автор: Леся Геник