Та я сьогодні мабуть не засну:
Зустріла в небі синьому лелеку,
Що кликала мене в свою весну,
У свої мрії,в сни свої-далеко...
А там вслухалась у її пісні,
Що вабили неначе оксамити.
Забула тугу,дні свої сумні,
Вдихала щастя та хотіла жити.
І засинала у своїх думках,
Немов дитя,що приспане в колисці,
Теплом лелечим у своїх руках
Рум'ян торкала на своїм обличчі.
Та й забувалась у відлунні сну,
У мареві своїх пісень-чаклунок,
В лелечім леті віднайшла весну,
Де випивала щастя свого трунок.
Та я сьогодні мабуть не засну:
В польоті птахи знов розправлю крила,
Лелечим розмахом вдихну весну,
Неначе пісню,що так серцю мила!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603387
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.09.2015
автор: Леся Утриско