Лілове небо, лілові хмари,
Надбіглий вечір - сирець примари.
В глухої ночі такі от чари,
Що тиша висне - не чутно чвари.
Спить соловейко в гаю на вітці,
Лячно зозульці - малій сирітці.
Де ж прихилитись одній голівці?
Бо ходить щастя тільки назирці.
Сплакнула й квітка - вмилась росою,
В’януть пелюстки, а що з красою?
Налетить вітер - зірве - не встою,
Знайду спочинок під осокою.
Журчати буде мені струмочок,
У серцевині збере клубочок.
Бабине літо вчепить разочок -
Срібне намисто, мов оторочок.
Запалить осінь навкруг заграву,
В вогні дерева - їй те по праву.
Курли тужливе зронить пір’їну,
Вертай же, весно, на Україну!
29.08.15
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602900
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.08.2015
автор: Валентина Ланевич