Впиваюся вустами у вуста,
Милує погляд, пестить обличчя.
Моя любове, чом ти не проста,
Чом ти лавина, де протиріччя?
Бува, накриєш шквалом почуттів,
Сипнеш вуглинок гарячих в груди,
Запалиш тисячу в них світлячків
І підмішаєш у хміль отрути.
Й наляже осінь нараз на душу,
Вітром розтріпається волосся.
У серці віра подасть проскурку,
Стену плечима, чи те здалося?
І знову стану я на стежину,
Тебе, коханий, буду чекати.
Притисну фото. Жаль, часоплину
Не зупинити, не упрохати.
28.08.15
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602664
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.08.2015
автор: Валентина Ланевич