Закралась осінь в мій душевний сад,
Збирає серця пелюстки, мов роси,
Вже дихає холодний листопад,
Та трохи смутку заплітає в коси.
Всі спогади, де пройдено життя,
Біжать у даль, де відліта лелека,
Де сивина-подруга забуття,
На роздоріжжі жде мене здалека.
Ще хочу Боже бачити весну,
Цвісти бузком,купати душу в росах,
Зустріти ще лелеку не одну,
Та цілувати землю в росах босих.
Криничної впиватися води,
Що зачерпну коло старої хати,
Згубитись, замести свої сліди,
Із сходом сонця лиш пісень співати.
Та осінь перекреслює думки,
Де сивина виблисує на скронях,
Не вернуться із вирію роки,
Лиш спогади лелію у долонях.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602156
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.08.2015
автор: Леся Утриско