навіть священник не може із ним на ти

розірвані  чотки  як  розірване  серце
клітина  за  клітиною
нанизуєш  неначе  бісер  на  нитку
збираєш  його  докупи  поклітинно
щоб  примусити  працювати

а  воно  не  хоче

збивається  з  ритму
кашляє  неначе  хворіє  запаленням
легень
і  місце  йому  не  у  грудях  твоїх
а  в  лікарні

не  вміє  чомусь  брехати
дивиться  іншим  у  вічі
дитинно  і  неслухняно
відкрито  і  дуже  щиро
неначе  на  сповіді
от  тільки  священнику  місця  мало
від  такої  кількості  болю  та  правди
від  такої  кількості  чесної  прямоти
навіть  священник  не  може  із  ним
на  ти

сумує  за  втраченим
плаче  за  тим
чого  ніколи  не  мало  і  не  відчувало
голосить  за  тим
чого  напевно  ніколи  й  не  матиме
і  якщо  воно  завтра  збереться  з  думками
і  помиратиме
то  потрапить  відразу  у  рай
за  всю  кількість  відчутого  болю
за  всю  кількість  відчутих  страждань

за  всю  важкість  обідраних  рук
оббитих  порогів  і  стоптаних
меж

якщо  щастя  боїшся
з  легкістю  його
обминеш

25  серпня  2015  [19:26]

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602086
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 25.08.2015
автор: Віктор Шупер