А ви бачили як плачуть зорі?
Таке буваэ?
Тихіше - хтось ридаэ!
Зорі плачуть, коли ти у горі,
Коли на блідій троянді кровая роса,
Коли серця не салютують мріям,
А в пустій зіниці не з'явиться сльоза
Зорі - це не тіла вогню. Бо це - пекельні душі,
Що бачать все, чим грішно на Землі.
Від сліз так гаряче
в воді й на суші,
так солоно в нічній пітьмі.
Коли зорі ридають, ховаэться Місяць.
Бо він - простий слабкий мужик.
А вони дають риданням волю!
І падають сльозами із небес!
Вони не змінять нашу долю!
Хоча...
Так хочеться чудес!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601645
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 23.08.2015
автор: Angelina Wij