Втомитись можна за життя,
І без користі вмерти,
Ходити тінню у буття,
І знову не возкрести.
******
Горить той факел,що вручили,
Хай гріє, кожну мить...
У славі,просто,все зітліє,
А потім ,трудно запалить.
*******
То не біда,що ніг нема
У тебе не зітліла середина,
Любов,добро,що зхоронив,
добудь із домовини.
*******
Така краса...схід сонця
На добридень!...Люди!
ТА втому нашу проваджа,
на добру ніч, жар-птиця.
*******
Поетами стають у лоно мами,
Клеймо чіпляють,зразу там...
Та стати ненародженим поетом,
Народженим не по зубам...
*******
Є ми,природа,молодість і впертість,
Є старість...перехід віків...
А потім розуміння смерті
Та то вже,інші виміри буття.
********
Збіжить вода,повисохають ріки
Життя пройде,немов роса,
Безвидимий цей симбіоз...
Це тільки поняття,а то все інше.
********
Хай буде сніг і заметіль,
Хай будуть довгі весни,
Не будуть хай осінні печалі,
Що над водою скресли.
******
Вокзали,перони,причали
Чиєсь це ж життя?...
Вагони відстукують далі,
З початком й без вороття.
*********
Болять кістки у мертвих.
За нас,живих...
Ми за життя готуєм домовини,
Щоб мертвими,не будь живим.
********
Котилась торба,в ній прогрес,
Майнула думка,він десь щез...
Вже в котре,пророста,
А вся безодня без ума.
********
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601402
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 22.08.2015
автор: Плискас Нина