Присвячую поетам-емігрантам, таким як: О.Олесь, І.Багряний, Тодось Осьмачка, Олена Теліга, Ю. Клен, Ю.Тарнавський, Ю.Шевельов та ін.
Любов і жертва – поняття сумісні?
Їх так непросто людям поєднать,
Та як стають на горло власній пісні
Про Україну? Все бува, однак…
Їх звали солов’ї землі своєї,
А соловей без пісні – то не птах.
Як мріялось, великою сім’єю
Жита нові засіяти в полях!
Та Україна, мов в ярмі, стогнала
Під власним гнітом. Це не парадокс?!
І про своїх дітей всього не знала:
В державі був справжнісінький содом.
Був кара-меч, занесений й над ними,
За вільне слово їх хотів скарать.
На чужину, де стануть дні сумними,
Вела їх доля: жить там і… вмирать!..
О, як вони скучали й за вітрами,
Що з України рідної дули.
Сибір і Північ стали таборами,
В них солов’ї нескорені були.
Й ридало в чужині безмовне небо,
Як стріло душі вигнаних синів,
Й сивіли в тузі українські верби,
Хоча навколо білий день яснів.
Чому ж ти, ненько наша, Україно,
Дітей своїх не стала колисать,
Перетворила душі їх в руїни,
В чужій землі дозволила згасать?!..
Тепер аж повернулися додому
На крилах незаспіваних пісень.
Нам, українцям, стали теж відомі,
Але чи слава їх тепер зросте!
12.09.2013.
Ганна Верес
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601354
Рубрика: Історична лірика
дата надходження 22.08.2015
автор: Ганна Верес (Демиденко)