Сплять непритомні, розбиті мною дзерка́ла.
Я без вина у ліжку, як в лабіринті, заблукала.
Мої сонні легені розучились по ночах дихати,
кисень, попавши до них, одразу шукає виходи.
Зараз готова на все : розплющила б двері,
відкрила очі, вирвала безліч сотень артерій.
Не боюся сльозами під ковдрою себе забити,
боюся забобони - не плакати в дзеркало розбите.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600865
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.08.2015
автор: Віталія Грицак