А може сон віщий?

                                   (  
Мені  приснилася  Росія  середночі,
Страшна,  обшарпана,  як  відьма  із  казок,
Вона  свої  на  мене    витріщила  очі,
Уся  розпатлана,    на  шиї  "мотузок"

На  тій  мотузці  була  величезна  глиба,
Та  ще  й  стояла  біля  прірви  на  краю,
До  мене  руки  простягнула  і  молила:
"Спаси  меня,  ведь  я  над  пропастью  стою!"

Я  завагалася,  та  руку  простягнула,
Вона    вчепилася  міцніше,  як  могла,
І  в  тую  пропась    упірнула,  мов  акула  
Ще  мить,  і  з  нею  б  я  на  дні  уже  була.

Я  врятуватися  змогла  якимось  дивом,
Бо  за  собою  вже  тягла  мене  вона,
Син  руку  дав  мені.  Я  вижила.    Щаслива!
А  з  ями  голос  її  довго  ще  лунав,
та  лиш  руки  їй  так  ніхто  і  не  подав...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600809
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.08.2015
автор: Наталя Хаммоуда