У нас спокійно, мир, неначе...
Кружляють в небі голуби...
Чому ж душа болить і плаче,
І рветься серце від журби?
Хто розпочав ділить кордони,
І наші прапори зривав,
І ворога привів додому,
Невже про наслідки не знав?
Бо кожен день - як мінне поле,
Що нас чекає через мить?
Війна ввірвалась в наші долі,
І не дає спокійно жить.
Бо там на сході наші діти,
Щоб ворог далі не пройшов,
Щоб наші землі захистити,
Вже проливають свою кров...
Та ритм життя не зупинити,
Ранкова тиша за вікном,
Веселкою палають квіти,
І літо дихає теплом.
Сміються діти у садочку,
В полях пшениця і жита...
Спасибі, дорогі синочки,
За мирні села і міста !
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600683
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.08.2015
автор: LubovShemet