Віддавали по-тихому,
Решту не просячи,
Брехню колихану,
Правду сточуючи.
Морили й морились...
Запитайте про що!
Про те, що кохались
Й розійшлись ні про що.
Догравала мелодія,
Під неї прощались.
Ми потім згадаєм,
Чому розтавались.
Підростем, зрозумієм!
Обоє затяті,
Сльозами, як реквієм
До болю скрежаті.
Банально все просто,
В архів спакувати.
Було трохи млосно,
Знічев'я рубати.
І так по-дурному,
Як завше - по людські.
Кохання у ко́му,
Ін'єкцію? Дзуські!
Евтаназія й відразу,
Апарат відключити.
Піднесемо образу,
Не мені говорити.
Лікуватися к бісу,
Всі ліки до сраки.
Втрачайте по лісу
Стежки ознаки.
Блукайте...блукайте,
Болото знайдете,
Від чого втікаєте,
До того й прийдете!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599900
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 15.08.2015
автор: Олена Бобрик