Ти не вивчив мій світ.
Так нахабно ламався у душу.
Лиш замерзлої совісті лід
Заблагав, що відкрити я мушу.
Пам ‘ятаєш, що зиму люблю.
Білий сніг нагадує волю.
Чи лишилась у мене сніжинка жалю?
Перевір у заметах із болю.
І ти знову усе переплутав.
Заметіль заважає з думок.
Егоїзмом ти плечі закутав.
Не помітив своїх помилок.
І чому на поріг у мій світ не пускаю?
Я весь час лиш по правді жила.
Здивувався, невже замерзаю?
Ще відколи тобі все тепло віддала.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599773
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.08.2015
автор: Щаслива нещасна