[i]А літо йде і губляться хвилини,
Між спекотно-теплих, світлих днів...
Стікає час і серпень щогодини,
Згасає між зоряних вогнів...
А літо йде... Та вже, пожовкле листя,
Вітер зрива й кидає до ніг...
Стікає час, до смутку падолиста,
Вже не за горами перший сніг...
А літо йде... Прощається із нами,
Цим останнім спалахом надій.
Лиш спомином та кольором засмаги,
Ти нас, в смутку осені зігрій...
[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599520
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 13.08.2015
автор: Валерій Кець