Червоніє нестриманий серпень розпеченим потягом.
Я стікав, наче річка у темінь ліхтарну з води.
Тво́я смагом насонцяна, счулена в серце, спекотина
Наче кликала і зазивала: ходи ж но сюди...
...Ти ледь йшла за своїм чоловіком з двома рушниками.
Я ...догнати – догнав: «Там ...Палац – Ви лишили? з піску?»
І гукало повітря моїми значними ковтками,
Перетворюючись в суховійну обіймку рвучку.
Чоловік твій, спинившись, ще швидше вперед владно рушив.
Ти ...очами мені усміхалася під капелюшком.
12.08.15 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599165
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.08.2015
автор: Юхниця Євген