Ми - діти Велеса, онуки Перуна,
Ми - витриски Великого Натхнення,
Потуга світотворча нам дана,
І світотворчий незбагненний геній.
Тримаємося Божої Стопи,
Годуємося Божою Росою;
Хай темрява лишається сліпим -
Нехай у ній товчуться між собою.
Нехай, нехай, а ми свої серця
У просторі світлистім розпотужим,
Нас не лякає мряка осоружна -
Ми - витвори Небесного Митця.
Ми витвори і самі ми творці,
Народжені у сонячній короні,
Веселки в наші сходяться долоні,
Наповнюючи фарбів гаманці.
Їх виприснувши зоряним шатром,
Висвітлюєм найдальші закуточки -
На відсіч і загладу тьмі заборчій -
Так буде завжди, і завжди було.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599152
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 12.08.2015
автор: Неизвестный Я