Відкинутий ввесь відблиск тіла розкладання.
Вдягайсь у наготу,
Бо смерть тобі не до лиця.
Пізніш вона засяде в серці,
А поки сипле юнь м’яким одвітом,
Прия́зню та зітханням.
А з вечора на русокосах осяде порох часу.
Не знати тільки,хто його насипав.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599098
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.08.2015
автор: Олена Ганько