Вертись в житті лисом, не вертись, хоч крути,
а від долі, що Бог усім дав, не втекти,
від бід не сховатись під товщею моря.
Чому Бог так легко сприймає всі горя?
Чому вибрав долю трагічну для Сина –
хіба Христа муки змінили людину?!
Ми гірші гидотних здичавілих звірів –
давно уже стала брехливою віра,
а розум працює для «вкрасти» і «вбити»
і лиш одиниці уміють любити.
Старався, любив, а отримав нещастя –
нічого змінити уже не удасться,
то дай мені, Боже, любові до віку.
Дожити б коханим, простим чоловіком.
(00) 2015 р.
2015 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599022
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.08.2015
автор: Синсела